Куди йдемо ми? Кругом пусті лиш прерії.
Куди веде нас дороги полотно?
Ростуть республіки, впадуть старі імперії
Горить яскраво їх почорніле тло.
Куди йдемо ми? За зорями яскравими?
Куди гукає нас старий чумацький шлях?
Ступаєм кроки з усмішками зухвалими
Та губим погляди у жовтих сторінках.
Криниця мудрості відкриє очі синії
Знаннями вдарить так прямо по нирках.
Куди ми йдемо по цій виткій стежині?
Не розбираючись у знаках на стовпах.
В обіймах вогників підступних світлофорів
Хвилини стомлено летять у літаках,
Години тонуть, наче камінь в синім морі.
Ростуть республіки імперіям на крах
Ростуть республіки і ми ростемо з ними
Крокуєм впевнено із заходу на схід
Може й зі сходу і на захід щохвилини
Хтось йде за сонцем шукаючи свій брід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747066
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2017
автор: Володимир Ухач