Не побачу як сходить сонце,
Не відчую під ногами роси,
Не побачу усе це в віконце
Й не почую чужі голоси,
І чому все це сталось зі мною?
Може маю якогось гріха?
Так хотілося бути з тобою,
Та змінила все доля лиха
І навіщо ти так? Не віриться..
Що матуся могла так вчинити
Не цікаво тобі про що мріється
цій дитині, що хотіла жити?
Я б зростала тобі на радість,
І навчалася з іншими в школі,
Ну, а потім, коли б прийшла старість
була б поряд...
Та цього вже не буде ніколи.
А на кого я була б схожа?
На татка чи може на тебе?
Матусю, хіба так можна
Відправляти ось так на небо?!
І невже ти про це не жалієш?
Не жалієш, що вбила дитятко?
Ти ж любити надіюсь вмієш?
Я з тобою. Твоє янголятко.
Буду поряд, і мабуть колись
Шанс зустрітись у нас все ж бу́де
Ну, а поки живеш - молись,
І стерпи ці слова, що тобі скажуть люди.
Ну, а я не побачу квіти,
Не відчую цей шелест трав
Не буду із Тобою радіти
Ти ж зробила усе,
щоб цей день не настав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747033
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.08.2017
автор: Mary_S