Що було – відбуло, не вернути назад,
А що буде – не знає ніхто…
Сипле осінь листву, вже відцвів весни сад,
І немає весняних квіток.
Осінь гонить дощі, не горланять громи,
Сіють в полі озимі хліба.
Знов вгорі в небесах проводжають клини,
Темні хмари в душі будять страх.
Потихеньку жовтіють зелені ліси,
Перше листя летить до землі.
Затихають потрохи в лісах голоси,
Молоді на крилі журавлі.
Як прощальне «курли» сум залишить в душі,
Зеленітимуть в полі озимі...
Окрай битих стежок віддихнуть спориші,
Побіжать хмари вітром гонимі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747028
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.08.2017
автор: Віталій Назарук