Уже набрались крила моці.
Давно пора в політ, пора,
Душі не втримати емоцій.
Солодких слів почалась гра,
В очах така бездонна повінь,
І я тону у них за мить.
Той погляд наче теплий промінь,
Аж вглиб до серця струменить.
Ми заблукали разом знову,
Лиш під ногами тихий хруст.
І знов перервана розмова
І поцілунок з уст до уст.
А вітер листя замітає,
І повінь човен наш несе.
Так радість душі огортає
Що забуваємо про все.
2017р.
Парище.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746962
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський