Так легко любити героя:
Бо він порішає проблеми,
У нього начищена зброя,
Є берці, беретик зелений.
Напевне б, пройшов кінопроби
На роль головну — не в масовку!
А раптом спіткає хвороба —
Це вже не герой, а підробка.
Була ясним сонечко в небі,
І святом шаленим кохання.
Та проза життя — не до тебе —
Це все до дружини питання.
Промовиш: «Навіщо ти здався,
Недужий?». До жінки він піде
Уламки збирати від щастя
І знову щось клеїти, шити.
Та склеєне щастя не ціле,
Умовне. Ти ж вийдеш на лови:
— Ой, леле! — здивуєшся щиро:
Де ж ділися справжні герої?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2017
автор: макарчук