Чужа дура несусвітня пригріла бацили…
Й хитрі виплодки хозарські її охрестили,
Віру нашу світлу, славну хали полонили,
Бодай її руду с.чку предки… задушили.
Пощо Хельга байстрючатко, погибель пригріла,
Чи не знала ти чужинко, чи й не розуміла.
Прикормили су.і діти, то ж майбуть здуріла,
Щож ти к.рво наробила… дура престаріла.
Плакав Луг… і Степ широкий… і ридала Мати,
Юдо-христа чужа погань привела до хати.
Нав’язав байстрюк хозарський жид.вські догмати,
То не син був Святославу... пора русам знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2017
автор: Миколай Волиняк