Я Вас ніколи так і не впізнаю.
Закрило небо ручками обличчя.
Без Вас я Вас в житті цім докохаю.
І Вам чомусь не стану навіть ближча.
Я вчора цілувалась довго з іншим.
І він сказав, що дуже я гарненька.
А я не знаю, чи він любить вІрші.
Не знає мови нашої... Дурненька?
Та я вгадала скільки йому років.
І він сказав, що відьмочка я трішки.
Розповідаю... Щоби ненароком
Не здумали... Повія я... Йти б пішки
Далеко. Десь до вимірів кохання.
Чомусь його... Не Вас я цілувала.
Ніхто мені не принц!.. Казки до рання
Я Вам лишень тепер розповідала...
Ви чули?.. Правда? Голосно ж читала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2017
автор: Відочка Вансель