ХХІ століття ламає усі стереотипи, виходить за межі дозволеного й цим самим сіє поміж гуртів людей "Хворобу" під назвою - Деградація, яка з кожним днем, годиною, хвилиною, секундою все сильніше й сильніше прогресує. "Хвороба" вражає не тільки саму людину, чи її рідних, а й навколишнє середовище. Модний "топовий" одяг, який ледь прикриває нижню частину тіла, релігія, яку заперечують, й використовують в своїх цілях : фото з іконами, хрестами, трансляції з храму служіння - церкви.. - усе це ЇЇ симптоми, але це ще не все, багато чудернацьких речей іще не проявились.
На що ми стали схожі? Невже ми справді "люди"? А якщо ні, тоді хто Ми? - поняття "людини" тут недоречне, адже ми ними не є, Ми - ловці "трендів", які ніяк не можуть задовольнити своє внутрішнє та й зовнішнє "Я". Ай справді, на сьогоднішній день усе це нікого не дивує, жодне із соціальних опитувань посеред вулиць не доведуть протилежного, й загалом нічого нового не відкриють, все ж таки це - ХХІ століття!
Століття - що робить нашу державу нещасною; Століття - що промиває людям мізки, й "втирає" у їхню підсвідомість "нові ідеї"...
Говорячи відкрито - проблема суспільства не зрушить з місця, з цієї мертвої точки, яку самі Ми створили. "Хвороба" існуватиме допоки Ми не захочемо винайти антидот, щоб припинити її розповсюдження..
Людство збідніло духовно
Поширились Деградація,
Народи поділяють на "класи" умовно,
Відчутна в суспільстві ця "псевдоруйнація"..
Соціальні мережі, онлайн газети
Усі між собою звели глухі стіни
На кожному - маска. Німе спілкування.
Ефект пантоміми.
І порушити "ідилію" - неможливо
Усі ці критерії, їм це важливо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2017
автор: Mary_S