Бандерівець.
Я став бандерівцем ураз,
Коли відчув, я – українець,
Коли сказав лиш кілька фраз,
Що на своїй землі я не чужинець.
Коли я голову підняв –
Я став фашистом,
Що рідну землю захищав –
То став нацистом.
«Укропом» став і «майданутим»,
Бо мову я батьків згадав,
Я знову українцем став –
Пишаюсь словом цим забутим.
Великий мій північний «брат»
З ординського улусу,
Спеціаліст всіляких зрад,
Бреше, - я це признати мушу.
Я – українець! Не «хохол»!
Мій рід з Великої Русі,
А предок твій якийсь монгол,
Хазар, що прокляті усі.
Що ти ніхто – начхать мені,
Без роду ти – твоя печаль…
Я ж Боже дякую Тобі,
Що я хоч не москаль.
18.06.2916 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746766
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.08.2017
автор: Микола Коржик