Я чую щось незві́дане гряде́,
Неначе хтось безжа́лісно краде
З моїх долонь благослове́нний дар,
І ворон кря́че над дахами: « Каррр! ».
І сонце свою голову руду́
За хмарочос лякливо захова́,
Коли тебе, вродливу й молоду,
Крилата тінь собою покрива́.
« Каррр!»,- знов над собою чую, - « Каррр!»,
Тебе втрачаю, мов безцінний дар,
Зоря́ надії вже не миготить,
І тінь страшна затягує блакить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746730
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2017
автор: Роман Лілея