У просинь неба проситься пташа,
А у покоси вже складають літо,
І тихо осінню скимить душа,
У вирій їй не полетіти слідом
Спекотний серпень ще такий важкий,
Іще не гонить сірі хмари вітер,
Сторінками шепочуться книжки,
Між маковими розсипами літер
Осінній вальс далекий і близький
Уже чекає першого акорду
Листок впаде, прийдуть іще казки,
І переможуть спеку та погорду
Блакитна просинь кличе в далечінь,
Ворожить волошково через обрій,
І сиплеться під ноги тільки рінь,
Маленький пташок ще такий хоробрий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746676
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.08.2017
автор: Траяна