Схилилась верба над водою,
Тополя в небо піднялась,
Тоді спитала свою долю:
“Звідкіль прийшла, звідкіль взялась?”
І захитались тонкі віти,
І вітер дихав з верховин,
“Вона одна, єдина в світі!” –
Шепоче сивая полинь.
Не нарікай на свою долю,
Її навіяв ніжний спів,
І сон що колихав тополю,
Знайшов її серед віків.
І там, де очі василькові,
І там, де музика беріз,
Відчула я, кохаю долю,
Люблю безтямно, аж до сліз.
1997 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74663
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.05.2008
автор: Лара ПЕСЕНКА