А небеса все ж говорили,
Про наше змінене життя.
Співали пісні про ті війни,
Що канули вже в небуття.
Згадали воїнів полеглих,
Та сум і плач їх матерів.
Підняли потім за них келих
І кожен в мить там оп'янів.
Забули вмить вони про страхи,
Що відбувались на війні.
А до Землі прийшли тирани,
Та знову битись почали.
І поки хміль не вийде з неба,
Котре не дивиться на нас,
Нікому поки ми не треба,
Ніхто вже не врятує нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746278
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: Сергій Станіславський