Холодне, синє Скандинавське небо,
Яскраві мальви, як і в нас - цвітуть!
Дивлюсь на море, думаю про тебе,
Рахую зорі, виміряю путь...
А ти - далеко!.. як же ти далеко!
Вже гасить осінь літо, мов свічу...
До вирію збираються лелеки,
А я усе ніяк не долечу.
І чорнобривці не зігріють душу,
Вони такі прекрасні, та - чужі...
Хіба я хочу бути тут?.. я - мушу,
Ходити манівцями, на межі.
Дивлюсь на небо - жаль, що не літаю,
Без крил я море перейшла б убрід..
Але ще серце віру не втрачає,
Летить надія на південний схід!
Я тим живу, події підганяю,
Хоч правду кажуть, що найкраща мить,
Це та - що зараз!.. іншої - немає!..
Все розумію... а душа болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746264
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: majra