feline felix

якось  гуляв  не  скажу  вам  якою  вулицею,
і  забрів  там  у  скверик,  і  бачу  там  дивний  гурток
іноземних,  чи  неземних,  а  таки  екзотичних,  жінок.

вони  ходили,  іноді  перемовлялися,
іноді  усміхалися  так,  ніби  грали  в  шахи;  
ніби  ховались  від  спеки,
переходячи  з  тіні  в  тінь  –
мерехтіли  й  мінилися
текучими  барвами,  рисами,  лініями  –
вони  все  кружляли  довкола  уявного  сонця,
що  не  терпить  таких  мерехтливих  створінь.

та  хто  про  таке  співав  би?  я  вам  тепер  оповім
про  мою  незрадливу,  єдину  та  неповторну
чорно-рябу  не  телицю,  а  кицю,
що  хазяйнує  у  мене  там,  у  селі  у  садибі  новій,
де  не  живу  ще  досі,
та  ще,  може,  й  житиму:  як  вона  там  хазяйнує,
як  доглядає  за  квітами,  як  підмітає  подвір'я,
як  дряпається,  гострить  кігті,
та  бігає  по  деревах;  як  ловить
метеликів,  сонячних  зайчиків,  ящірок,
і  горобців,  і  зайців,  і  мишей;
як  зустрічає  мене,  коли  з  серцем  дракона
навідуюся  до  неї;
як  назустріч  біжить,  і  скаржиться
так  дуже  голосно  й  жалісно,
бо  не  сиджу  з  нею  там  постійно.

кицю  моя,  чи  ти  скучила,
чи  зголодніла?  я  не  забув  про  тебе.

і  тоді,  як  вона  пообідає
та  вже  ластиться,  я  собі  думаю.
я  собі  думаю:  чи  бувають  такі  жінки,
що  так  ходять,  так  умиваються,
так  тобі  в  очі  дивляться
своїми,  надії  та  спокою  повними,
ревнивими  та  вимогливими,
примруженими  довірливо
смарагдовими  очима?

люди,  ви  можете  подумати  самі
та  звести  як-небудь  кінці  з  кінцями.
іноді  й  нам  буває
нудно,  коли  поринаємо
в  ці  бізнесові  та  шкурні  необхідно-буденні  справи.

я  постукався  в  двері  свого  таки  власного  помешкання  –
мені  відчинили  дівчата.  там  було  двоє  дівчат,
вони  були  вбрані  зовсім
розхристано,  не  для  вулиці.
і  весь  той  час,  коли  викладав  їм
свою  бізнесову  справу  про  заборговану  оренду,
вони  ходили  –
то  були  зведені  сестри  –
вони  все  ходили  й  ходили
так  само,  як  ходить  моя
кохана  киця,  гарна  учениця.  

дві,  мов  гаряче  повітря,
маревні  постаті,
так  само  поглядаючи  одна  на  одну,
так  само  обмінюючися  якимись  враженнями,
а,  може,  навіть  і  обіцянками,

–  і  я  здогадався,  бо  згадав  тих
екзотичних  жінок  у  центральнім  евбейськім  гаю:
так  ходять  жінки  перед  богом  –
так  ходять  жінки,
коли  їх  ніхто  не  бачить

за  твором:  pussy  walk,  iggy  pop

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2017
автор: norton