Всеосяжному світу спокій наскучив
Свята предковічна порушена тиша.
Там повзуть за межею мушлі блискучі,
Й небо високе чорна хмара колише.
І смуток чорний ангел крилами горне
На тіні що вже схилились над вбитими
Життя двоколірне становиться чорним,
Нам землю б свою зборонити щоб жити.
Пройдено межу, назад нема вороття,
Недалеко звуки породжують танки.
Кров витікає із ран, втікає життя,
В бурувате окрашені сірі світанки.
Помирати – померлому честь і слава,
Там за межею ворог тільки зрадіє.
Ну а перемагати теж – марна справа,
Коли за спиною принишкли злодії.
Честь і слава завжди боронити свій край,
АТО не АТО – завели на манівці.
Відлітають що день, відлітають у рай,
Що раз відлітають брати Українці.
Парище
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746145
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський