Не дай мені стати дорослою. Чуєш?
Читай всі листи, що писав про кохання.
Не дай, щоб боліла душа! Ти шматуєш
Мовчанням своїм мене з ночі до рання.
Не дай... Ти казав - я маленька дитина.
І так мене пестив і гладив руками.
Ти кинув... Пішов... Чи моя це провина,
Що прірва і біль десь стоїть поміж нами?
Він дуже хороший. Напевно, що й любить.
Він ніжний, красивий і більше цілує.
Та спомин про тебе всі ночі погубить.
Люблю ж бо тебе... Й він колись це відчує.
Я Янгол лиш твій... І це душу катує...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2017
автор: Відочка Вансель