Спалахують і сяють вже віки
на небі, морі, у людських серцях,
у дзеркалі ріки нові зірки
з сузір’я Лева, Діви чи Тільця…
Над головою лине диво-Лебідь
і розсипає міріади срібла.
Зорина запалала в темнім небі –
напевне і вона комусь потрібна!
Поглянь вночі на обрій зазорілий,
можливо знайдеш там свою зорю,
із серця викинь все уже зотліле
і крок ступи у галактичну прю!
14.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2017
автор: Олександр Мачула