[b]З'ЯВА V
Юда[/b]
[i](до себе)[/i]
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..
[b]Ассахар[/b]
Вже не помстишся?!
[b]Юда[/b]
Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!
[b]Ассахар[/b]
То я говорю... тобі,
а правда—щось говорю!
[b]Юда[/b]
Ще так ніколи не бажав я помсти,
як зараз її прагну—ще ніколи!
Ніколи—чуєш!
[b]Ассахар[/b]
Марне те бажання...
[b]Юда[/b]
Що кажеш?
[b]Ассахар[/b]
Перед хвилю тільки бачив
озброєну юрбу та охорону,
що Вчителю погрожували смертю...
З мечами та кийками... п'яним криком
шукають за Пророком...
[b]Юда[/b]
Шукають за Пророком—
та не знайдуть...
[b]Ассахар[/b]
Коли шукають, то знайти все ж можуть...
[b]Юда[/b]
Без мене не знайдуть…
[b]Пересікає юрбу.[/b]
[b]Ассахар[/b]
Ото—вони!
[b]Юда[/b]
[i](по боротьбі з собою) [/i]
Затримай їх...затримай...
Я вестиму...
Чи чуєш—
я ... їх ... по...ве...ду...
[b]Ассахар вибігає.
Юда скликає службу... каже гасити світло...
Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
Натовп з перехожими стає коло виходу...
Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
Натовп віддаляється...
Довша пауза.
Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
видно Юду, що вслизгується між бунтарів.
[/b]
[b]Юда[/b]
[i](шепоче) [/i]
Помста моя-моя!
Як мені добре!
[b]На порозі показується серед блискавок Сангедріон.
[/b]
[b]Юда[/b]
Хто ви?
Чого треба
в тім пізнім часі?
[b]Сангедріон[/b]
Ми є твої други—з Сангедріону.
[b]Юда[/b]
Бриджуся я вами—як і давніше—
ба, сильніше навіть.
Геть звідсіля!
[b]Сангедріон[/b]
Не відійдемо! Поки
не приймеш...
[b]Юда[/b]
Чого?
[b]Сангедріон[/b]
Подяки...
[b]Юда[/b]
Від вас подяки—та ж за що?
[b]Сангедріон[/b]
За ласку... що дістали в руки
Пророка!
[b]Юда[/b]
Я помстився
над ним—і того мені буде—
за все... за все!
[b]Сангедріон[/b]
Одначе буде... мусить тобі бути—
то хіба лиш...
[i](Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.) [/i]
...помста над Пророком
належить тільки нам, а не тобі!
[b]Юда[/b]
Га! Пси погані!!!
[b]Сангедріон[/b]
Наша... наша—помста,
тільки твій—заробок...
Ха-ха-ха-ха!
[i](Відходить.)[/i]
[b]Юду терзає розпач...
наближається до грошей... копає їх з погордою—
спостерігає на порозі Лазаря.
[/b]
[b]Юда[/b]
А ти хто?
[b]Лазар[/b]
Лазар...
Чи впізнаєш, Юдо,
в моїм обличчі—брата Магдалени...
[b]Юда[/b]
[i](тулиться у плащ) [/i]
Я сам себе тепер не упізнаю—
чого ти хочеш?
[b]Лазар[/b]
Лиш споглянь на мене—
а вичитаєш з чим прихожу...
[b]Юда[/b]
Може... із поцілунком...
від Магдалени?..
Пізно!..
Той поцілунок я віддав Пророку...
Нічого вже не хочу...
вже не хочу...нічого...
... від неї!!.
[b]Лазар[/b]
Я приходжу від Пророка...
[b]Юда[/b]
[i](вражено) [/i]
Від Пророка?! Що Йому до мене?
Я все віддав—і навіть поцілунок!!
[b]Лазар[/b]
[i](сумно, з докором)[/i]
Тим поцілунком заподіяв згубу
Йому...
[b]Юда[/b]
[i](радісно) [/i]
Я заподіяв згубу!..
То через мене, а не через них...
загине—правда? Буде моя помста
над Ним горою!
А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
що не помстився, наче б,
за кривду—ха-ха-ха!..
[b]Лазар[/b]
За кривду—як то?
[b]Юда[/b]
Не питай! Не хочу
я більше згадувати про... Хіба що ні!
Так знай, що я помстив за неї...
за неї—за сестру твою...
[b]Лазар[/b]
Брехня!
Твоєю не була, хоч була поруч...
[b]Юда[/b]
Що? Смієш то мені казати?
[b]Лазар[/b]
Казати правду... правду!
Її дух
для інших створений розко́шів,
ніж розкоші,
котрі дає лиш тіло... А з тобою,
в твоїх обіймах не зазнала щастя,
тому пішла туди!..
[b]Юда[/b]
До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
А значить—смерть... Йому... за те!
[b]Лазар[/b]
[i](з болючим докором)[/i]
Післав на згубу праведного,
Юдо!
[b]Юда[/b]
Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
Злочинцем
для мене був—і як злочинець згине!
[b]Лазар[/b]
Не Він відняв її від тебе—я відняв!
[b]Юда[/b]
[i](ніби вражений блискавкою—хилиться) [/i]
Що?! Ти... ти... ти... ?!
[b]Лазар[/b]
[i](схиляється над ним)[/i]
То я у неї в серці
зродив бажання чисті, що палкіш
від тих, котрі гасила твоя спрага...
Почула голос мій... Пішла за мною...
А я її привів до ніг Пророка!
Скаляв ти кров'ю праведного руки!
[i](Відходить.)[/i]
[b]Юда[/b]
[i](сам)[/i]
Післав на згубу праведного... трунком...
ні, поцілунком... з уст її... післав...
в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
Не хочу більше розкошів!..
Не хочу твоїх цілунків!
Вже не хочу... досить…
[b]Пауза. [/b]
Як та змія ослизла—на устах
Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
Післав на згубу праведного! Ні...
не я... не я! Вони... вони... вони...
Я... я... вказав їм тільки, де молився
о тій порі вечірній...
[i](Забирає гроші.)[/i]
А за те... за те—принесли срібні...
[i](Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
хитається.)
[/i]
Ні... о ні... не я ! Вони... вони... вони!
[i](Вибігає серед вихорів і блискавиць.)
[/i]
[i]Заходять [b]слуги[/b].[/i]
[b]I-й слуга[/b]
Позамикати двері... вікна... щільно...
Страшенний вихор... блискає... надходить
буря...
[b]II-й слуга[/b]
Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
як вовкулака...
[b]ІІІ-й слуга[/b]
У ніч таку чекай на дивні речі.
[b]ІV-й слуга[/b]
Мовляв, нечистий так справляє герці,
коли узрить повішеника...
[b]І-й слуга[/b]
… Вікна—позамикайте... двері...
вікна... щільно...
[b]ІІІ-й слуга[/b]
Чи, може, й зараз хтось себе повісив?
[i][b]Слуги [/b]помалу відходять.
[/i]
З а в і с а
[b][i]20. А ви, улюблені, будуйте себе
найсвятішою вашою вірою,
моліться Духом Святим,
21. бережіть себе самих у Божій любові,
і чекайте милости Господа нашого
Ісуса Христа для вічного життя.
22.1 до одних, хто вагається,
будьте милостиві,
23. спасайте і виривайте з огню;
а до інших будьте милосердні зо
страхом і ненавидьте навіть одежу,
опоганену від тіла!
[/i][/b]
[i]Соборне послання
[b]св. апостола ІОди[/b][/i]
[b][i]22,14. Блаженні,
хто випере шати свої,
щоб мати право на дерево життя...[/b]
Об'явлення
[b]св. Івана Богослова[/b]
[/i]
(За виданням [b]"Марія з Магдали".[/b]-Львів:Логос,1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746015
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 14.08.2017
автор: Сіроманка