Останній вірш я присвячу тобі,
Бо ти мій подих – перший і останній,
Бо ти мій погляд, сповнений кохання,
І відлік часу у моїй добі.
Лишу його у рамці на стіні,
Де поруч ще одна – з моїм обличчям,
Нехай то буде вихід в потойбіччя,
У наші спільні і щасливі дні.
Торкнись рядків, що сповнені тепла,
Моя душа відбилась в кожнім слові,
У них відлуння нашої любові,
І кришталевий дзвін із джерела.
Останній вірш. Таких не буде більш.
Його ти вивчиш врешті - решт на пам'ять ,
І навіть, якщо дім пожежі спалять,
Із попелу його ти відтвориш.
Із попелу, із зошитів старих
Дістанеш те, що справжнє і нетлінне –
Любов, яка здивує покоління,
Де наш тобою спільний видих-вдих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2017
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)