Зірки́ ховають соромливо свої очі,
Чи він забув тебе́, чи бачити не хоче,
Та серце слухає, не рипнуть в сі́нях двері,
А, може, кинутися птицею зі скелі.
І ти запалиш свічку лагідно рукою,
І образ плаче чудодійний над тобою,
Пречисте світло на лице прекрасне ли́не,
І ти це знаєш, що ніколи він не прийде.
Любов – це му́ки, прийшов час її зазнати,
Любов – це ру́ки над вогнем ясни́м тримати,
Любов – це зірка, кому хоче запалає,
І кому гасне – він причин цього не знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2017
автор: Роман Лілея