ОСІННІЙ ТАНЕЦЬ
Які ж то в осені ті очі сумовиті:
Два жовтих ліхтарі на цілім світі…
В накидці скромній – жовтій чи багряній
Останній вальс танцює, геть останній…
І стільки суму й туги в тому танці….
Немов навік прощаються коханці!
Гримлять до неба звуки золоті –
Чи ще вони де стрінуться в житті?
Чи суджено згубитись між людьми
Під білий танець лютої зими?
Даремно їм чекати на весну,
Не осінь та будитиме зі сну…
Даремно їм проситися у літа,
Бо ж не для них душа його зігріта…
І сонечка кричать протуберанці:
Ви – не мої, ви – осені коханці!
Гей, осене, коли вже знов прийдеш?
Двом страдникам терпіть нема вже меж!
Там очі зачекались сумовиті –
Два жовті ліхтарі на цілім світі!
07. 08. 2017 м.Львів автор Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2017
автор: Наталі Калиновська