Дивлюсь у дзеркало і бачу з м'яса тіло,
Що підконтрольне полум'ю, ледь-ледь помітному в очах,
Дивлюсь у дзеркало й не маю навіть тіні
До того тіла з м'яса співчуття.
Сьогодні я над ним як слід буду знущатись,
Тягнучи і підводячи його до тяжкого труда.
Від болю в м'язах цьому тілу не сховатись -
Мозолів лиш не буде на вустах.
Ганьба тому, хто своє тіло скрізь жаліє!
Не усвідомлюючи те, що він - тривкий й бесмертний дух,
Що втом не зна, якщо достойне має діло,
А тіло те веде, як скот пастух.
Ти тілу воля, сила, його біль і втома -
Усе заховано в тобі, натхнення теж шукай десь там.
Дух - ти, а підкорятись духу тілу - сором!
Тож підіймайся й зцілень не чекай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745853
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2017
автор: Сашко Потужний