Голодомор - це чорні сторінки,
Історії моєї України,
Коли вмирали діти і жінки,
Й чоловіки, не ставши на коліна.
Часи жахливі пережив наш люд,
Але Всевишньому було таки угодно,
Перемогти непереможну лють,
Живий щоби народ був і сьогодні.
Коли живі в тобі чуття і біль,
Значить міцні й здорові твої корені,
І Україна – не земля рабів,
А тих, хто духом сильні і нескорені.
Коли болить тобі країни біль,
І ти її шануєш більше себе,
Це Бог таку можливість дав тобі,
Ти той, якого Україні треба.
Прозріння теж приходить через біль,
Такою правда є життя земного,
Та рани ці на користь лиш тобі,
Тож кожним нервом доторкнись до нього...
Словами важко передати біль,
Та це не важче, ніж із ним вмирати,
Тож Україну, люди, не згубіть,
А Бог поможе винних покарати.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745837
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 12.08.2017
автор: Ганна Верес