plastic & concrete

пластмаса  й  бетон,  дитино  –
ось  незаперечні,  істинні  факти  життя.
поглянь  на  мене.  я  маленький  убивець
з  дитячих  страхіть,  я  жахіття,  дитя  –

і,  здається,  ніхто  ж  мене  не  прив'язував
до  ножа  маленького  вбивці.
добре,  що  мама  мене  розуміє,
хвалить  і  гладить  мене  по  голівці.

я  параноїк.  я  ненавиджу  дорожню  дорожнечу.
так,  я  лікуюся  від  меланхолії  самогоном,
доки  цей  світ  провалиться  в  непоказну  порожнечу
між  пластмасою  та  бетоном.

так,  справді.  пластмаса  й  бетон,  дитино.
а  тим  часом  я  винайшов  і  збудував
генеративного  дегенератора  в  шкільній  майстерні.
що  вже  тут  скажеш?  наші  знання  й  технології
все  такі  самі,  печерні,
як  і  вчора,  й  100  років  тому:
ніхто  не  зупинить  тебе  й  не  навчить,
що  іноді  там  в  перспективі  можна  й  пригальмувати.
мій  мозок,  як  і  планета  земля,  обертається
за  однією  з  трьох  годинникових  стрілок.
кожна  третя  молекула  зайва,  теорія  не  любить  помилок;
практика  –  теорії,  а  tertium  –  non  datur.
конденсат  конденсуємо,
компенсат  компенсуємо,
в  результаті  завжди  отримуємо  бажаний  результат.

я  вправний  пластичний  щасливий  у  кожнім  своїм  екзамені,
це  явище  увіковічниться  в  бронзі,  пластмасі  й  камені
–  нехай.  я  усамітнюся.  моє  око  спочине  в  циклоні,
а  я  сам  –  чи  в  цунамі,  чи  в  пластмасобетоні,

як  тепер-от  на  лаврах.  скільки  ж  я  всього  винайшов!
і  якщо  скористатися  оцією  футуро-призмою,
можна  побачити,  де  моя  булка,  а  де  котлета,
а  де  –  недоречна,  і,  як  на  мене,
малоінформативна  салата:

кожен  сказав  би,  що  взяв  би  розжарені  плоскогубці,
та  вкоротив  би  таки  язика  маленькому  вбивцеві-самогубці,
що  сам  собі  вважається  за  ката-психопата.
 
ти  розумієш,  який  виходить  скандальний  сендвіч?
люблю,  коли  ти  ходиш  без  халата,
люблю  і  в  халаті.  казала,  що  з'їла  б  мене,
коли  б  тепер  був  сніданок,
та  коли  б  ще  сметани,  та  майонезу,
ще  й  кави  тобі  на  світанок;
а  натомість  купила  справді  пластмасового  бутерброда  з  ікрою!

де  в  чому  дещо  фанерно-бляшаною,
де  в  чому  –  щирою,  небесною  та  золотою  –

ти  граєш  нечесно,  я
невдоволений  твоєю  грою


за  твором:  plastic  &  concrete,  iggy  pop

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2017
автор: norton