[b][i](переспів польської релігійної драми)
[/i][/b]
[b]З'ЯВА II[/b]
[b]Ассахар чекає. Входить Юда.[/b]
[b]Юда [/b]
Добре, що ти тут... Вертаюся від Нього—
від Нього... знаєш...
[b]Ассахар[/b]
Чому такий блідий?
Тремтиш цілий...
Твій зір промінить полиск хворобливий...
[b]Юда[/b]
То тільки привид твій...
А я здоровий... спокійний...
...Вертаюся від Нього...
[b]Ассахар[/b]
Ти змінився!
А нещодавно—іншим був.
[b]Юда[/b]
Сьогодні я інший, ніж учора був...
а вчора був іншим, ніж завчора...
... Я вертаю
від Нього—чуєш...
[b]Ассахар[/b]
Чую... Мовив тричі мені про це...
[b]Юда[/b]
Я повертаю
від Нього... Споживав вечерю з нами...
зі мною споживав...
Смерть порохняву згадував... Мовляв,
близька Його година...
Відчуває...
Скажи, чи знає Він про те,
що прагну помсти?
[b]Ассахар[/b]
Про що ти мислиш...
То ж хіба Він бачить,
як кругом нього буряться... і стежать...
Я впевнений,
тебе Він не осудить...
[b]Юда[/b]
[i](замислено)[/i]
Він не осудить... А одначе вчора,
коли був тут... у мене... дивним зором
на мене споглядав...
[b]Ассахар[/b]
Його вразили,
можливо, твої розкоші... багатство?..
[b]Юда[/b]
Хотів би Він, щоб я роздав убогим
увесь маєток... а усіх невільних
вернув на волю..
... Щоб я це вчинив!!.
[i](Тихо.) [/i]
Під час вечері Він мою прислугу
взивав—братами...
Слуги—мої браття! Ха-ха-ха-ха!
[i](Кричить до служби.)[/i]
Сюди покличте всіх моїх невільних!
[i]Слуга відходить[/i].
[b]Ассахар[/b]
Ти що задумав—розкажи?
[b]Входять невольники.
[/b]
[b]Юда[/b]
[i](до них)[/i]
Чи чули, що ви мені братами є?!
[i](До старшого тремтячого невольника.)[/i]
Ти—старший
посеред них... Анез—тобі ім'я...
ти від сьогодні вільний...
ти є братом... Сідай зі мною!
Ну, сідай!
[b]Анез[/b]
Не смію...Пане!
[b]Юда [/b]
Ба? Чому не смієш?
Є мені братом—і не смієш сісти?..
[i](до служби)[/i]
Шмагайте батогом його—а добре!
Може, нарешті набереться зуху
до свого брата??
Геть із ним!
[i][b]Невольники[/b] виходять.
[/i]
[b]Ассахар[/b]
Що все це значить?
[b]Юда[/b]
Наказав би всіх
порізати на смерть... і їх ячанням
свій власний біль притлумити!..
Якби ж то
ти тільки знав, як сильно я терплю!
[b]Ассахар[/b]
Вгадати легко... Бо ж учора бачив
її—дочку Магдалю—
коло ніг Пророка...
[b]Юда[/b]
Ані слова більше про неї!
Я терплю над силу!
[b]Ассахар[/b]
Одне лиш залишається—помститись!
І спокій твій повернеться
небавом...
[b]Юда[/b]
Так... Та коли ж проб'є він...
коли надійде помсти час?!
Коли?!
[i]З'являються люди від Сангедріона—
Ассахар спостерігає їх.[/i]
[b]Ассахар[/b]
Можливо швидко... Скористати треба
із благодатної пори...
[i](Зустрічається в дверях з Сангедріоном—
обмінюється значимим поглядом—
відходить.)
[/i]
(За виданням[b] "Марія з Магдали"[/b](драма). - Львів:Логос,1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745752
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 12.08.2017
автор: Сіроманка