Присвячується Єлисаветі Феодоровні Романовій, яка спочиває в Гефсиманії в Святому Граді Єрусалимі
Неси́ла передать, яка щаслива
У Гефсима́нському саду́ проста оли́ва,
Де ти, Ліле́я біла, спочиваєш
І, мов щоденника, роки́ мої гортаєш,
Мої поми́лки і зага́слі сві́чі.
Та як я подивлюся Богу в вічі?
Що доброго я зміг в житті зробити?
Мої діла́, як не политі квіти,
Авжеж, засохли, стали бур`янами,
І вже не ви́дко сонця за гріхами.
Та лиш в тобі одна моя надія!
Коли погли́не зо́ряна стихія,
І стану я у Судного Порога,
Насмілься, попроси за ме́не Бога!
Скажи, що він ходив дощами!
Скажи, що плакав він ночами!
А ще скажи, що він страждав душею,
А ще скажи, що він любив Ліле́ю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745722
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 11.08.2017
автор: Роман Лілея