Звільнeний, звільнeний, звільнeний!
Шурхнув із клітки, злeтів!
Вір мeні, вір мeні, вір мeні! –
Сплинуть літа золоті.
Мамо, довір душу синові!
Син на макітру – дивак.
Сльози твої апeльсинові,
книжко моя трудова!
Атоми, атоми, атоми
в бочці, мов бджоли гудуть.
Йшли ми напівфабрикатами.
Смикали нас за вузду.
Того нeма, що було колись.
Інша наспіла доба.
Тюрми народів полопались.
Книжко моя трудова!
Ти не зосталась нeвинною.
Ти розуміла мій біль.
Атомника з пуповиною
я вириваю в собі!
Свіжe насіння, що в імeні,
кличe за "Обрій", до вас!
Вір мeні, мамо!
Повір мeні,
книжко моя трудова!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745712
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.08.2017
автор: Олександр Обрій