[b]Холодно, вітровіє, пре з кладовища темінь, перелягло верем'я, давить труйна шальвія… Глечик салвінорину, де ти взялась під тином? Як ти вросла в дротини посеред туї й крину згнилої загорожі Чорного гробовища?
Вище хрестів похилих лілик хрестатий свище, зойка китайцем білим понад зотлілим тілом тих, що себе забули, тих, що пішли в минуле посеред метадону:
- Доню!
- Сино́нько!
- Доню!
Сморід чумного горя, страднопсихічнохворий позирк батьків суворих, Салвіє Дивенорем, ти переймаєш духом дивних чадних ефірів! Ти – літургія смерті лобурів слабосильних, вирій драпних вампірів та астронавтів ласих мерклим своїм бадиллям в пелени уп'ялася…
Та відчепись, лип'явко, памороч летаргійна![/b]
Ілюстрація: https://www.zamnesia.com/content/389-history-of-salvia-divinorum
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745689
Рубрика: Містика
дата надходження 11.08.2017
автор: Еkатерина