Осінь
Від озера вже прохолода диха,
І неба синь безмежна угорі,
Це осінь, лагідна і тиха,
Мов жінка, у Бальзаківській порі.
Спішить весна вагітна розродитись,
Несила літу виносити плід,
Лиш осені доступно так розкритись,
Мов жінці, в якій краси лишився слід.
Ах, мила осінь! Ти краса безмірна!
Як лист тремчу – бажання мої ниці,
Така принадна і така покірна,
Мов жінка у Бальзаківському віці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2017
автор: Микола Коржик