Тихенька ніч...повітря з запахом печалі,
На небі зорі, нерухомо і спокійно сплять.
Тепер я бачив обидві сторони медалі,
Тебе не хочу я вже відпускать.
Холодний вітер грається з твоїм волоссям,
Неначе хоче закружляти з ним в танку,
Воно для мене як живе колосся,
Що шарудить тихенько на вітру.
Я закохався, що для мене дуже дивно,
Такого ще зі мною не було.
Ти посміхаєшся - це надзвичайно мило,
Вустами ти даруєш нам тепло.
Для мене все ти - віра і надія,
Ти - чисте джерело, що розлилося навесні,
Лиш ти моя прекрасна і жадана мрія,
Про тебе мріяв навіть уві сні.
Твої слова для мене, як солодкий мед,
І серцю чути гомін серенад.
Тебе убережу від всіх страшних проблем,
Прижму до себе і не відпущу назад.
Я зрозумів нарешті: ти - моя Мадонна,
Ти - синє море я в тобі не бачу берегів,
Ти - моє сонце, ти - моя свобода,
Ти - легко запалила тисячі вогнів.
Розтанув лід - і вже між нами спека,
На небі зірка ясна майорить,
І навіть якщо ти не поруч, десь далеко
Почуття моє ніколи не згорить.
Спокійний погляд і зелені очі,
Ласкава посмішка й палкі вуста
Ти - всі мої жагучі і безсонні ночі,
Їх не погасить навіть крижана вода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2017
автор: Андрій Андрієць