буває, навіть не здригнуся, не скривлюся,
не ворухну ні м'язом
за цілу ніч, поки не спиш та щебечеш.
я гадаю, кожна частинка мого організму має 9 життів,
а ще буває, роблю неправдиві припущення.
чую голоси чи в підвалі, чи на горищі;
прокидаюсь, дивлюся – нічого нема.
ні голодних вовків, ні голодних дітей
боятися не слід, а лишень таких диких ночей.
це не те, що подумала. та якби вони там були,
я не знав би, що з цим усім робити.
колись я був вірив, що приборкав би й лева, коли
був дитиною сам. я кажу йому: "ти!
ти диви, яке дике, кровожерне, страшне й несите!"
а тепер я вже й сам такий самий голодний, дитино.
це не те, про що думаєш. хочеш
морозива? я принесу.
а голодний, бо думаю. я все одно загину –
то хіба не однаково,
по-дурному чи за ковбасу?
бачу тепер, звідки віє: звісно таки з кватирки,
аж ворушаться штори-примари так, ніби справді живі.
ну, а сам я приходжу – знаєш: аж он де, з тієї зірки,
не ховаюся і не приховую, от тільки руки в крові.
повернувся б туди своїм власним ресурсом –
розумієш? так кажуть: "душею, парою, серцем, вогнем";
а тепер ти ведеш, ми занурюємось, а йдемо невідомим курсом.
ти у мене в крові, ти годуєш мене борщем.
ні, морозива десь немає. приніс тобі пару взуття:
вкрав на вулиці там. добре, коли є гроші,
добре, коли є де йти. ось такі на цей день розкоші –
чи їх вистачить нам на ціле велике життя?
та хоч би на місяць, люба. не такі вже ми страхополохи:
сядемо вкупочці тут, помилуємось трохи. ще трохи!
чую знов голоси чи в підвалі, чи на горищі;
прокидаюся, слухаю – знову нікого нема:
ні вовків, ні дітей. тих я знаю: у них голоси трошки вищі,
трошки тонші, солодші. біда мені з вами всіма!
чого ви там плачете? бачите, творче безсоння у тата.
– оце вам таке й морозиво, і дичина, малята
за твором: something wild, iggy pop
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2017
автор: norton