Душа, загорнута в туман,
Розум у хмари сповиває,
Ус́мі́шка воскресає з ран
У невагомість поринаю.
Із серця до очей мандрує щем,
Впаде чоло на руки в благодаті,
І сльози, нетривким дощем,
Твої долоні будуть цілувати.
Що відболіло – з пліч лавиною зійде,
Що незабулось – лише добром згадаю...
І... не сміливо... погляд догори впаде...
у твої очі...
вперше...
в отой - край без краю!
Кружляючи дзвеніти буде сміх,
(Мине сум'яття за тривку хвилину,)
І наче, чемпіон, що чемпіона переміг,
В обійми, обіймаючи теплом, полину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745439
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Яна Бім