Ми – плід чужих думок, фантоми, мрії, сни,
В руках у ляльководів - безликі і безвольні,
Бруньками на гілках в обмеженнях тісних
Примарами весни сягаєм видноколів.
Хтось нами відхворів, закинув і забув -
На звалищі таких зібралося чимало,
Найменший землетрус призводить їхній зсув:
Неначе тут були, за хвильку - і не стало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2017
автор: Оксана Дністран