[b][i](переспів польської релігійної драми)[/i][/b]
[b]З'ЯВА VI
Ті ж, заходить Юда.
Юда[/b]
Ходи ... щошвидше! Бачиш—як біжу
до тебе... як тебе бажаю
у п'янім прагнень шалі!
Підійди—бо спаленію сам... бо спопелію
від тих всепожираючих вогнів,
котрі в мені ти запалила!
[b]Магдалена[/b]
Юдо! Дай уста...
я розгризу їх вщент, а тою кров'ю
розпломенію твої груди! Чуєш...
Пожари степові в мені гуляють!
Вбери їх, Юдо, в себе...
...Чую вже—
твої рамена повняться вогнем,
наснажуються хтивістю і в'ються
в напрузі пожадань!
Вхопи мене... неси...
Неси мене—щошвидше!
[i]П'яні голоси святкуючих бесідників
на другому плані сцени.
[/i]
[b]І-й бесідник[/b]
Вина сюди—а більше—потону
нехай в вині!
[b]ІІ-й бесідник[/b]
В такій хвилині
сильніше серце б'є,
на очі сльози плинуть...
[b]ІІІ-й бесідник[/b]
Я нині
в свої обійми світ весь захоплю...
[b]Магдалена[/b]
Як львиця зранена
в жарких пісках пустелі—
я катулятись буду і ревти...
занурюватись у твої широкі груди—
бо небеса безкраї...
[b]Юда[/b]
Як теє небо понад землею—
понад тобою я зависну!
[b]Магдалена[/b]
Подрімаю... хвилинку подрімаю...
Не буди... о, не буди...
[b]ІV-й бесідник[/b]
Геть!
Бо я готовий
помірятися навіть з Богом!
[b]V-й бесідник[/b]
Ха-ха-ха-ха!..
[b]VІ-й бесідник [/b]
О, моя чудова... ходи до мене...
ближче... ось сюди...
[b]Магдалена[/b]
Упийся... впийся... хай в розкошах млію
як винниці на землях Енгаддії...
[b]Юда[/b]
Я тобою спраглий—
як росяною ніччю спраглий день
спрацьований...
[b]VІІ-й бесідник[/b]
Тихіше...
на Бога... тихше...
бо іде до мене
божественна... усміхнена...
о мисль моя... натхненна...
[b]VІІІ-й бесідник[/b]
Хі-хі-хі-хі...
[b]Юда[/b]
О Магдалено!
Віддиху вхопити не можу!
Ноги летять у прірву...
сточуюсь у темінь бездонного Еребу!..
Хай небес
ті зоряні склепіння западуться—
розступиться, розверзнеться земля—
і хай поглине нас
в огнисте своє лоно!
Коли ж разом углиб її впадемо—
здобудем небо!
[b]Магдалена[/b]
Тож риньмо в прірву!
Що нам світ цілий—
коли самі собі ми стали світом!
Нащо нам захвати усіх отих людей—
коли самі захоплені на небо!!
Нехай уже не будять нас тим криком,
нас,
що погрузли в снах
без прокидання...
[i](Тривожиться, тремтить.)[/i]
Без про-ки-дан-ня...
Так... Без про-ки-дан-ня...
[b]Юда[/b]
Як дивно мовиш... Голос твій тремтить,
мов хлипає...
Рука палає жаром невгасимим...
[b]Магдалена[/b]
Він не прокинеться... не збудиться—
ніколи!
[b]Юда[/b]
Хто—Магдалено! Хто...
Про кого мова?
[b]Магдалена[/b]
[i](ніби до себе) [/i]
Лазар не збудиться... не збудиться... не…
[b]Юда[/b]
[i](голосно)[/i]
Що?!! Брат твій не живе?!!
[i]Серед бесідників помітний рух.[/i]
[b]Магдалена[/b]
Не гляне вже на мене—як і я
на нього вже не гляну!
[i](Плаче.) [/i]
А прецінь я хотіла
тебе узріти, Лазарю! Життям...
життям би заплатила, щоб хоч раз
побачити тебе, хоч раз єдиний!..
До тебе бігла!..
Допала твоїх порогів!..
Впала, божевільна...
О... Чуєте?
[i](Звертається до всіх.) [/i]
То тигри в серце впились пазурами...
Згубила розум... А вони—допали...
За твій поріг вхопилася зубами...
За пасма волокли... на сміх... і осміяли...
Оті знущання—гострі, як мечі,
вбивали в серце... Кидали болотом...
Травили псами... і вже потім... згодом—
каміння придорожнє підняли...
Мене хотіли, як звіря скажене...
Мій Лазарю!
Твою сестру хотіли... як те скажене...
звіря...
[i](Плаче.)[/i]
[i] Пауза.[/i]
Хотіла вмерти там!
Тут вмерти—мушу!
то ж бачиш, чом так прагну...
торжества!
[i](До Юди.) [/i]
Я зараз так бажаю, як ніколи,
отих пожарів, щоби нас сповили
і вколисали... і перетравили...
і зжерли!..
На віки вічні...
хочу заглушити... вдавити...
втлумити оті терпіння...
Ти чуєш Юдо, хочу тебе вся!
[b]Юда[/b]
Думки мені мутяться—
в очах темнота!
[b]Магдалена[/b]
Знаю... знаю,
чому в очах твоїх
так темно—шат весільних
не маю, Юдо!..
... що мені ті шати,
коли я вбрана в пурпур королівський
моїх жадань!..
... навіщо діадема,
коли злотистий сміх богів, богинь
ув'яз в моїм волоссі...
... і навіщо
сплетіння руж отих,
коли пахуче
на лоні в мене зацвіли дві чари ружані!
[b]Юда[/b]
О, затопи мене вже... затопи
потопом вогняним свого волосся
злотистого!
[b]Магдалена[/b]
Зависни на краю
зворотнім уст моїх, а я потручу
тебе в бездонну бездну...
[b]Юда[/b]
На твоєму збуруненому лоні потону.
Я потону навіки...
[b]Магдалена[/b]
В глибини розкошів тебе я потягну...
поглину...
і зімкнуся над тобою...
[i]Пауза.[/i]
А потім... потім...
не на мілину—
на сніжні пагорби моїх грудей
я викину твій спраглий корабель,
щоб віддихнув... спочинув...
Мої води—
збурунені, розхвилені, безкраї—
ричати перестануть... і в мурчанні
погрозливім закриють темну пащу...
Мляні очиці їх поволі згаснуть...
запрагнуть затишку...
утихнуть...
і зімліють...
[b]Юда[/b]
О, моя Магдалено!
[b]Магдалена[/b]
Юдо! Чую,
як стихає, поволі утікає
мені життя!
[b]Юда[/b]
Що кажеш ти?!.
Чому мене тривожиш
задаремно?
[b]Магдалена[/b]
Не тривожу!
Кажу, що чую, Юдо!
[b]Юда[/b]
Магдалено!
О, дай мені іще хоча б хвилину,
яку я вже зазнав! Тоді нехай
помру з тобою, згину
назавжди!
А те щастя, що згорну
собі на груди—
протриває вічно,
піде в безсмертя...
[b]Магдалена[/b]
Добре... добре, Юдо!
Допоки згасну я...
допоки піду,
відкіль нема звороту—
напочатку...
[b]Юда[/b]
Обіймемось смертельним ми охватом,
як смерчі два,
коли скидають пута...
[b]Магдалена[/b]
Як хвиля та гіганська
двох морів
розбурханих—так напливу на тебе...
Згорнусь в клубок вогню!..
[b]Юда[/b]
Як дві колони,
руйнуючись, вистрілюють вогнем!..
[b]Магдалена[/b]
Відлунням розпачу поразимо ми небо!
[b]Юда[/b]
Розіпнемо блискучу тінь
над віком наших домовин...
[b]Магдалена[/b]
І в безконечність ра́зом попливемо...
[b]Юда[/b]
Так. Разом... разом...
[i]Пауза.[/i]
[i](Тихо продовжує.) [/i]
О, яка прекрасна...
Як повна смаків неземних!
[b]Магдалена[/b]
Тяжить волосся... Розплести мушу...
[b]Юда[/b]
Я звелю прислузі...
[b]Магдалена[/b]
Є лишень одна, як день ясний,
що гідна розплітати
в злотисту зливу сонцесяйні пасма.
[b]Юда[/b]
Скажи—прийде, тобі служити буде...
[b]Магдалена[/b]
То—Аре...
[b]Юда[/b]
[b](хоче її покликати)[/b]
Зараз прийде сюди...
[b]Магдалена[/b]
Вона—невільниця...
[b]Юда[/b]
Що з того,
що невільниця...
[b]Магдалена[/b]
Сьогодні тільки вільні
служить мені повинні...
[b]Юда[/b]
Буде—як ти кажеш...
[b]Магдалена[/b]
Так, Юдо... так... оголоси їй волю...
Вертайся з нею!
Я чекати буду...
Вертайся!
Хвиля наша близько...
[i](Юда відходить.)[/i]
(За виданням[b] "Марія з Магдали"[/b](драма). - Львів:Логос,1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745330
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 09.08.2017
автор: Сіроманка