Заростають душі рясно бур'янами
Збайдужілість чорна в поглядах й словах.
Ось таким — на цвинтар поміж могилками
Походить й відчути за майбутнє страх:
Не одну забуту стрінуть там могилку —
Це чиєсь минуле зникло назавжди,
А на древі роду зломить суху гілку
Збайдужіла пам'ять й заростуть стежки.
Боляче нестерпно, бо на цвинтар дуже
Схожий наш АТОшний, зранений Донбас
Й дивляться "всевладні" з Києва байдуже
Скільки в Україні залишилось нас.
Тих, хто не ховався від біди у хаті
Й вірить, що нарешті прийде мирний час.
Сьогоденням стануть мрій думки крилаті
І з руїн воскресне феніксом Донбасс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2017
автор: Радченко