хто там дбає про статус? я ніколи не дбав,
та цей нинішній мій вже мене задовбав.
завтра видам закон, що суперечить основному закону:
кожен жебрак мусить з гідністю носити свою корону
і бити в литаври: "люди, я втратив своє кохання
– оплакуйте його з вечора аж до рання".
що ти робитимеш? битимеш посуд,
примовляючи: так, і отак я оплакую нашу любов;
а ось так, і ось так – твою;
а ось так – свою;
потім винесеш все то на всенародний осуд,
приймеш вирок для неї, й надінеш корону знов.
плач за любов'ю: плач,
доки ще маєш очі;
доки бачиш це сонце, благай: пробач,
сонечку любе! ти мій останній слухач;
також і ви, мої люди робочі:
до плачу й до роботи, й до кохання охочі,
плачте:
плачте щоранку удосвіта,
а починайте звечора,
щоб на ранок втомилися, вмилися –
й знов не повірили вам.
люди, повимикайте ваші дурні телевізори:
там немає такого, щоб плакати, а на ранок померти з жалю.
а оплачте мене, коли схочете, бо втратив повагу до себе,
бо так хочу побачити та обійняти, кого люблю,
от і плачу. зробив, що мені підказало серце,
а воно підказало плакати.
плакатиму за любов – ні, за любов не плачуть;
а наплачу я, мабуть, золоте або срібне відерце –
та нехай би вже й бронзове. всі зневажайте мене,
бо й кохана зневажила. знов починати спочатку,
а повторення завжди нудне.
солдати, щоб їм не плакати, вбивають – або вбивають їх;
п'яниці, щоб їм не плакати, сідають на мотоцикли.
кажуть мені: "ти не парся, люди вже добре звикли
плакати, хто як вміє, – то не ганьба й не гріх.
навпаки: то нормально, бо що дужче ти плачеш,
то ще дужче ти любиш, аж так,
що вже й білого світу не бачиш;
тоді й сонце тобі – мов жебрацький п'ятак".
а я вдосвіта вранці вдивляюся в зарожевілий край неба,
та не в той. небо сяє, а в мене очі, як в карася:
я плакав, не спав, і не виспався. так мені й треба.
поїду на рибу, це точно. – от вам і казочка вся
за твором: cry for love, iggy pop
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2017
автор: norton