Як тільки дощ зупинився -
У небо я подивився.
А там - веселкове диво
У небі іскриться красиво!
Біжу швиденько до хати,
Покличу я маму і тата!
Вернувся – веселки нема,
Куди ж це пропала вона?
Де ділась барвиста арка?
Певне сховалась за хмарку!
Та ні, он хмарки розбрелися,
І небо блакитне, чисте…
А може, кольоровий місток
Потрапив в зелений садок?
І ним, дбайливий садівник
Прикрасив гарно свій квітник?
Та де ж та веселка пропала?
Мабуть, в синє море упала,
І в морі її проковтнула –
Велика зубата акула!
А може розбійники вкрали, -
Веселку в печеру сховали,
Гадали – коштовна підкова,
Уся в самоцвітах чудових!
Могли ще морські пірати…
Гм.., ще треба поміркувати.
Можливо, райдужні стрічки
Впали випадково у річку…
А може, король із казки
Взяв з неба стрічки смугасті,
Щоб їх вплести у віночок
Для королівських дочок?!
А може..., а може,…а може..?
Та хто ж мені допоможе
Загадку цю розгадати?
Де ділась веселка – сказати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745089
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 07.08.2017
автор: Світлана Семенюк