Поглянь, московська бісова скотино,
На Харків, на Одесу, на Донбас.
Під прапором – ми всі одна країна,
Ти ж маєш намір роз’єднати нас!
Це наш Дніпро і всі його пороги,
Карпатські гори, схили полонин.
Не вклониться і не впаде під ноги
Країни вільної патріотичний син.
Не схилить воїн світла свою зброю:
Нас ангели ведуть до боротьби.
«Небесній сотні» хочеться спокою,
Але мішають підлі вороги.
І капає свинець, немов чорнило,
Під автомату черги дикий гул.
У тілі нашому єдина сила
Рветься з грудей, немов скажений мул.
Ніхто не зможе подолати волі
І чисту душу не придбати вам.
Якщо один воїн стоїть у полі –
То вже за мить він буде там не сам.
Знай, супостате, проклятий матерями,
У пеклі гнитимеш багряних кольорів.
А кількість сліз, пролитих за синами,
Це твоя денна доза батогів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745055
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 07.08.2017
автор: Володимир Ухач