Буває, стиха промовляє доля,
Напоєна вином життя.
Буває, що напишись горя,
Задивляється поза моря.
А інколи відчувши щастя
В простих і лагідних очах
У натовпі, цілує зорі
В безмежжі дива в напівснах.
І прагне у висоти думки,
Де світло тлом є для душі
І зустрічаються у поцілунку,
Справжні Ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2017
автор: Андрій Булакевич