"Теряя связь с Небом, человек теряет её с Землёй;
теряя связь с Землёй, начинает ее разрушать.
Разрушая Землю, разрушает себя. Разрушая себя,
выпадает из Бытия за ненадобностью.
Ощутивший всеобщую связь не станет разрушать
свое обиталище, губить душу."
Т.Григорьева
На захисті Миру стоять вояки!
На захисті Життя ... сидять екологи!
Вставайте, починайте працювати:
Природу і людей від "науковців" рятувати!
Колись бабуся мила посуд віхтиком із миски...
І дітки всі були міцненькі, як дубки!
А зараз "Фері" додає на посуд блиску,
Та кволі і слабенькі наші малюки.
Піклуємось, щоб аж блищали тарілки,
А хімія вже знищує річки...
Байдуже нам?
Схилялись до Землі, пили із джерела,
А у містах пили водичку з крану...
І чиста, і смачна вода була!
Чому ж сьогодні така погана?
Ту воду, що для нас Господь створив,
Ми маємо купляти у людей:
Хтось джерело найшов і "прихопив",
І заробляє на воді грошей.
А їжу "науковці" "згвалтували"!
Вона ж була "незаймана" й корисна!
У їжу всю отруту-"Єшки" добавляли,
"ГоспОдарям" служили і мета їх звісна:
Кармани грошиками набивали.
Байдуже нам, кому ті "науковці" служать?
НЕ ЗАКЛИКАЮ У МИНУЛЕ ПОВЕРТАТИСЯ!
А ЗАКЛИКАЮ "СЬОГОДЕННЯЧКОМ"
МАЙБУТНЬОГО НЕ РУЙНУВАТИ!
ПРИРОДУ БЕРЕГТИ! В "ХАЗЯЇНА" НЕ ГРАТИСЯ,
А ДУМАТИ, ЩО МАЄМО НАЩАДКАМ ПЕРЕДАТИ!
НАУКО! ВІДЧУВАЙ МЕЖУ, ДЕ "КОРИСТЬ"
ПЕРЕХОТИТЬ У ЗЛОЧИН!!!
ЧИ ТОБІ БАЙДУЖЕ?
P. S. Спросите у археологов, что они находят, раскапывая
поселения древних людей. Они вам ответят: останки
людей и животных, утварь, орудия труда и охоты,
украшения.
А что найдут при раскопках археологи будущего?
Свалки мусора! Они долго будут размышлять над тем,
зачем человеку нужно было столько всего: фантиков,
оберточек, коробочек, упаковочек, мешочков, пакетиков
и прочего мусора, изготовленного из "вечных" материалов?
Зачем? Но потом догадаются, что "наш человек" очень
возвеличил свою гордыню, умилялся "рукотворной показной
красотой" и совсем не думал о Природе, не видел ЕЕ Красоты,
не думал о Жизни будущих поколений. И девизом его были
слова: "После нас хоть потоп!"
Но ведь есть предел, граница, за которую нельзя заступать!
А мы - заступили...
А ведь можно было вначале построить заводы по
переработке отходов, а потом запускать производство
"упаковочной красоты". Но ведь нам всё равно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744831
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.08.2017
автор: Валентина Володина