О мово рідна! Ти, як птиця,
Що літа в просторих небесах,
Неначе золота пшениця,
У людських засіяна серцях.
А кожне непорочне слово –
То жива, чутливая струна,
Легкий лиш доторк – й веселково
Розіллється пісня чарівна.
П’янкий твій запах відчуваю
І так солодко манить твій сміх,
З тобою я, немов палаю
У багатті вічному утіх.
Моя душа летить до тебе,
О кохана сестро вікова,
Мені нічого, ні, не треба,
Аби лиш теплі чуть твої слова.
Я знаю, прийде та година,
Як засвітишся на цілий світ,
Збагне твою красу Вкраїна
І розпуститься твій пишний цвіт.
Засяєш серед мов інакших,
Найясніше будеш ти блищать,
Немає жодної із кращих,
Що могла б тебе, красо, здолать!
Євген Ковальчук, 22. 05. 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744820
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2017
автор: Євген Ковальчук