Мене не вабить ані море, ані річка -
давно закохана у сонячні Карпати,
мене до себе кличуть сосни і смерічки,
і невеличка на поляні стара хата…
Засмучена стоїть самотньо на узліссі,
соснові гілки в шибки стукають ночами,
і голосно пташки цвірінькають у стрісі,
гірський прудкий струмок дзюркоче за горбами…
Сумую також за маленьким водограєм,
Який від спеки рятував мене щоденно,
Солодкий спогад серце й досі зігріває,
І очі, як раніше, світяться блаженно…
А скільки в різнотрав’ї квітів розмаїтих,
Повітря чисте і п’янке на полонині,
Раділи сонцю й небу в горах, наче діти,
Усмішка квітне на вустах моїх донині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО