Став старіти дід Панас ,пам’ять не здорова.
Бере сумнів: Кожен раз ,крадуть в нього дрова.
Багатенько напиляв, склав поряд сараю ,
Бачить, що їх хтось краде ,і підозру має.
Побідкався трохи дід, думає, гадає:
Дров вже обмаль, хто ж краде,- сліду не лишає.
Взяв із купи два поліна, просвердлив дві дірки,
Сунув туди два набої, з порохом в три мірки.
Вранці в щенть розлізлась піч, у сусіда з краю.
Запитає хто -, що сталось? Каже, я не знаю.
Та й питає по селу - піч хто класти вміє:
Швидко треба, бо зима. Плати не жаліє,
Промайнув вже певний час, дід сусіда стрітив.
( Той хотів пройти швиденько ,ніби не помітив).
Привітались, те- та се, про піч зайшла мова…
Дід не втримався, спитав :Добре горять дрова?
Байка створена під враженням з розповіді Жанни Титаренко.Короткі смішні історії.
"Спправжня варта". 26 травня 2011 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744602
Рубрика: Байка
дата надходження 03.08.2017
автор: Викчер