Хто може у людей забрать свободу?
Лиш ми самі вирішуєм цю долю Божу.
Чи стати нам покірно на коліна,
чи гордо підвестись на ноги вільним.
Не розумію як же можна жити,
якщо не людям, і не Богу,то кому служити?
Що може змусити не віддавати душу небу?
Лише із пеклом договір укласти треба.
У темряві упавши на коліна,
яким свобода зашморг,а любов катівня.
Як змусити людей не воювати?
Щоб сорок воронів у скроні не клювали.
Братів,що рідним серце вирвуть з кров'ю.
Гріхом обтяжені навіки у безодню.
Прокляття матері врятує нашу долю,
дитину рідну не пускать до бою.
З самого малечку навчить,
що без любові,зав'яне навіть жито в полі.
Шляху до раю не знайдеш ніколи.
Бо небуває без землі у рабстві вільних,
без сонця світла,
без кохання рідних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2017
автор: Анкорд