Знаю, коли прийде
фатальна година,
усмішка буде на вустах,
значить відмучилася,
навіть у снах.
Впаде остання сльоза,
як застигла роса.
Знаю, слід мій на Землі
незначний, але приховаю у вустах
цю не удачу.
Місячною доріжкою Життя
промайнуло, не давши
озирнутися, пробач.
Про прожите не шкодую,
але повторити її Урок,
навряд чи посмію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744567
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2017
автор: Svitlana_Belyakova