Я боюсь Ваших чар. Марю ними щодень до нестями.
Ви нещадно звабливий спокою мого динаміт.
Навіть сонце не може позбутися жодної плями,
Посивілим Ромео уже не дивується світ.
До банальності жаль. До нестерпності гірко і гірко.
Палахтить-пропікає до згарку солодкий вогонь.
Геть усі застороги, вагання, образи і мірки –
Ваша влада всесильна, володарко серця мого.
Я не можу Вас бачить. Не бачити теж понад силу.
Де є мантра така, щоб ущент спопелить приворот.
Я по долі по Вашій майну непомітним курсивом
І Ікаром впаду з недосяжно-жаданих висот.
Загоряться людці в сардонічно-глузливій утісі.
Хтось співчутно зітхне – остаточно пропав чоловік…
Найпевніший із шансів – спокусі оцій підкориться,
Щоби втратить її, як і юність втрачають – навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744482
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.08.2017
автор: stawitscky