Хропіла ніч, здавалось, в кожній хаті,
Від сапу, аж до перлів в три октави…
В старенькій хатці і в палаці знаті
І навіть там де храпу не чекали.
Сопло дитятко, дід хропів старечий
І козарлюга, що лежав на спині.
Більшість хропіли, хто розправив плечі
Хропли на волі і хропли в тіснині.
Зривались зорі від такого храпу,
Летіли в простір, слід лишали в небі.
Неначе відправлялись по етапу,
Повірте, не виною я далебі…
Бо я не спав, я слухав храпи ночі
І любувався, як летіли зорі.
Дививсь на зорі, мов дивився в очі
І чувся храп далекий, неозорий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744421
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2017
автор: Віталій Назарук