Росу збирала рано на світанку,
Щоб втамувати спрагу, лихоманку.
Та шепотіла чарівне одне ім'я.
Невже то справді я?
А мрій жнива дивують урожаєм,
Міцні обійми видаються Раєм,
Хтось зміг до серця стежку віднайти.
Невже то справді ти?
Ловили зорі, ті що падають, у жмені,
Вони такі ж нестримні та шалені,
Мов вибух світла посеред пітьми.
Невже то справді ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2017
автор: Ірин Ка