на мене кажуть: "містер динаміт"
я підриваю все, на чому стоїть цей світ.
натисни на кнопку – розгадаю й тебе;
а як по правді, цей світ мене
не обходить і не гребе.
та й до мене йому ніякого
діла, здається, нема.
я горю, бо ти брешеш, бо хочеш
підірвати мене сама.
що ж? коли ти програєш,
розлетися вишневим цвітом
і називай мене, так як і всі, динамітом.
ось ми вдвох, наодинці тепер проти ночі
одне перед одним, мов одне перед дзеркалом, стоїмо
– й навіть ти не сказала б, що дивимось очі в очі;
а завтра ти зрадиш та підеш,
і обоє тоді згоримо. –
вже від сорому.[i] мамо, мамо! знаєш містера динаміта?
це той, що його забирали в поліцію 30 разів.
він казав, підірвав би, якби напився, пів світа,
а решту пів світа – любив би та пожалів.
вчора він зажурився; напився;
а сьогодні від нього його дівка втекла.
він лежить там на вулиці
в калюжі з розбитого скла;
каже: бідний я, бідний!
ніякий я не динаміт –
перекажіть моїй дівчині,
що вона врятувала світ.[/i]
за твором: mr. dynamite, iggy pop
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2017
автор: norton